Біологія

 

зорова сенсорна система




 

Урок:Будова аналізаторів. Зорова сенсорна система.

          Лабораторна робота № 8.  Виявлення сліпої плями сітківки.

 

 

Цілі:  -   продовжувати формувати поняття сенсорних систем та органів чуття;

         -   продовжувати формувати поняття взаємозв’язку особливостей

             будови та функцій органу зору, зорової сенсорної системи;

         -   розвивати навички самостійної активності учнів

 

 

  1. Організація класу
  2. мотивація навчальної діяльності
  3. активізація опорних знань

           А* пригадайте будову ока. Які елементи складають око?

                Яке біологічне значення мають кожний елемент будови ока?

                Завдяки чому ми  бачимо чітко?

                Чому чіткість зору міняється?

                 Чому чіткість зору з віком стає гірше?

                Чи можна запобігти погіршенню зору?

                Які хвороби вражають очі?

  1. Вивчення матеріалу

        А* прийняття кольору

       Б* сутінковий зір

       В* Відстань чіткого бачення

       Г* сліпа пляма сітківки

  1. Закріплення матеріалу

Виконання лабораторної роботи за інструктивною карткою поданою на ст.. 209 « Біологія 9» Страшко

     6. Підсумки уроку

    7. Домашнє завдання

        §§70 -73, вивчити терміни, підготуватися до опитування

    Творче завдання: чому операції на рогівці частіше за все йдуть без ускладнень?

                Чому у людей» нервових « професій часто погіршується зір?

 

 

 

 

 

 

 

 

 

 

Урок: Будова аналізаторів. Зорова сенсорна система

         Лабораторна робота № 7. Визначення акомодації ока, реакції зіниць

         на світло..

 

Цілі: -   продовжувати формувати поняття сенсорних систем та органів чуття;

       -   продовжувати формувати поняття взаємозв’язку особливостей

            будови та функцій органу зору, зорової сенсорної системи;

       -    розвивати навички самостійної активності учнів ;

 

  1. Організація класу
  2. мотивація навчальної діяльності
  3. активізація опорних знань

А* Пригадайте загальну будову сенсорної системи; як будується зображення; що дає збиральна лінза; види лінз; що таке світло.
Навчіться характеризувати особливості будови і функції зорової сенсорної системи; характеризувати процеси сприйняття світла, кольору, простору; обґрунтовувати взаємозв'язок будови і функцій зорової сенсорної системи.
Запам'ятайте такі ключові поняття і терміни: зорова сенсорна система, око, склера, рогівка, райдужна, зіниця, кришталик, склисте тіло, сітківка, акомодація, короткозорість, далекозорість, колбочки, палички, жовта пляма, сліпа пляма, дальтонізм, поле зору.

Б* Яке значення зору? 

Серед усіх сенсорних систем зорова найінформативніша. За підрахунками вчених, близько 90% усієїінформації про зовнішній світ ми отримуємо завдяки зору. Він забезпечує сприйняття різноманітних предметів, їхнього кольору, форми, величини відстані до них, взаємного розташування у просторі, рухів живих і неживих тіл. За допомогою зору ми сприймаємо і розрізняємо букви, цифри, малюнки тощо. Практично всі види трудової діяльності здійснюються за участю зору.

  1. Вивчення нового матеріалу

А* Яка будова зорової сенсорної системи? 

Зорова сенсорна система складається з периферичного відділу (органа зору - ока), провідникового відділу (зорового нерва) і центрального відділу (основу становить зоровий центр кори кінцевого мозку).
Орган зору людини - око - це унікальний і дуже складний витвір природи. У людини два ока, і тому зір бінокулярний, або стереоскопічний. Кожне око розташоване в очній ямці черепа (орбіті), має кулясту форму з опуклішою передньою частиною (мал.1) і тому ще називається очним яблуком. Така форма ока дає змогу йому рухатися в певних межах очної ямки. Око має три оболонки: зовнішню (білкову), середню (судинну) і внутрішню (сітківку).

 


               Б* Зовнішня оболонка ока включає білкову оболонку, або склеру, і рогівку. Білкова оболонка, або склера, - найщільніша й найміцніша в усьому оці оболонка, що складається зі сполучної тканини, в якій переплелися колагенові та еластичні волокна. Ця оболонка надає очному яблукові форми, тобто виконує опорну функцію. Спереду білкова оболонка переходить у прозору рогівку. 

              Рогівка - це передня прозора частина ока, лінза. Через рогівку всередину ока проникають світлові промені. Вона має здатність їх заломлювати. Рогівка містить механорецептори, тому дотик до неї спричинює безумовний рефлекс, який проявляється морганням.

             Отже, зовнішня оболонка захищає око від механічних і хімічних пошкоджень, від мікроорганізмів, пропускає і заломлює промені світла. За зовнішньою оболонкою розташована пронизана кровоносними судинами середня (судинна) оболонка. Вона складається з райдужки, ціліарного тіла і власне судинної оболонки.

            Райдужка розташована спереду судинної оболонки і містить пігмент меланін, який зумовлює її забарвлення - від блакитного до темно-коричневого, має вигляд диска з круглим отвором всередині - зіницею. Завдяки гладеньким м'язам зіниця здатна змінювати свій діаметр, регулюючи кількість світла, що потрапляє в око. Якщо освітлення яскраве -  зіниця звужується, в темноті вона розширюється.

          Діаметр зіниці змінюється і в результаті емоційних реакцій: за стану страху зіниця розширюється, а за гніву - звужується. Це відбувається рефлекторно: під час збудження симпатичного відділу автономної нервової системи (під час стресу, страху) зіниці розширюються, парасимпатичного відділу (після стресу) - звужуються. Завдяки узгодженій роботі цих відділів встановлюється потрібний діаметр зіниці. Так зіничний рефлекс регулює надходження в око світла і має захисне значення.

            У середній частині судинної оболонки міститься ціліарне тіло, що складається з війкового м'яза і зв'язок, до яких прикріплюється кришталик.

Власне судинна оболонка - це густа сітка кровоносних судин, які забезпечують безперервне живлення всього ока.
Внутрішня оболонка ока - сітківка є світлосприймальною. Вона перетворює світлову енергію (подразнення) на нервовий імпульс і здійснює первинну обробку зорового сигналу.

               У порожнині ока містяться ще кришталик і склисте тіло.Кришталик - частина світлозаломлювального апарата ока. Розташований між райдужною оболонкою і склистим тілом, має форму двоопуклої лінзи. Промені світла, що проходять через кришталик, заломлюються.

За норми кришталик прозорий і еластичний, розміщений у тонкій прозорій капсулі, яка переходить по краях у зв'язки, прикріплені до ціліарного тіла.                Кришталик може змінювати свою форму (кривизну) завдяки тому, що у ціліарному тілі є гладенькі м'язи. Під час їхнього скорочення зв'язки натягуються і форма кришталика стає менш опуклою. У разі розслаблення гладеньких м'язів зв'язки також розслаблюються і форма кришталика стає опуклішою.

           Помутніння кришталика спричиняє захворювання катаракту (від грец. катарактес - водоспад). Причиною виникнення катаракти можуть бути порушення обміну речовин, травми, радіоактивне опромінення, надмірнаробота за монітором комп'ютера. Лікування катаракти потребує хірургічного втручання з видаленням помутнілого кришталика та заміною його на штучний. Тепер таке оперативне втручання є безболісним завдяки лазерній хірургії.
          Всю порожнину ока (очне яблуко) позаду кришталика заповнює прозора желеподібна маса, як розплавлене скло, звідси й назва склисте тіло. Кришталик і склисте тіло пропускають світлові промені всередину ока та заломлюють їх. Склисте тіло підтримує також внутрішньоочний тиск.

            Між рогівкою і райдужкою, а також між райдужкою і кришталиком є невеликі простори, які відповідно називають передньою і задньою камерами ока. Вони заповнені вологою, що постачає рогівку і кришталик поживними речовинами, оскільки вони не мають кровоносних судин.


     В* Як виникають зображення предметів на сітківці? 

Чітке зображення предметів на сітківці забезпечується складною унікальною оптичною системою ока. Вона складається з рогівки, рідин передньої і задньої камер, кришталика і склистого тіла. Світлові промені проходять крізь перелічені середовища оптичної системи ока і заломлюються в них згідно із законами оптики. Основне значення для заломлення світла в оці має кришталик. На малюнку 3 зображено, як промені від нижньої точки предмета Б, заломлюючись, збираються на поверхні сітківки вище від оптичної осі в точці Б1, а промені, що йдуть від верхньої точки А, збираються нижче оптичної осі в точці А1. Таким чином, зображення на сітківці буде дійсним, зменшеним і оберненим (перевернутим). Проте у зорових нервових центрах кори великого мозку формується зображення таким, яким воно є насправді.

 


               Г* Що таке акомодація? 

Для чіткого сприйняття предметів необхідно, щоб їхнє зображення завжди фокусувалось у центрі сітківки.
Функціонально око пристосоване для розглядання віддалених предметів. Проте люди можуть чітко розрізняти предмети, розташовані на різній відстані від ока, завдяки здатності кришталика змінювати свою кривизну, а відповідно й заломлювальну силу ока. Здатність ока пристосовуватися до ясного бачення предметів, розташованих на різній відстані називають акомодацією (від лат. акомодатіо - пристосування до чогось). 
Порушення акомодаційної здатності кришталика призводить до порушення гостроти зору та виникнення короткозорості або далекозорості.

10. Закріплення матеріалу.

        Виконання лабораторної роботи за інструктивною карткою, поданою ст. 205. «Біологія 9», Страшко

11. Підсумки уроку

12. Домашнє завдання

          §§70 -73, вивчити терміни, підготуватися до опитування

    Творче завдання: чому операції на рогівці частіше за все йдуть без ускладнень?

 

 



Создан 19 мар 2013